Борщівський обласний комунальний краєзнавчий музей

Image

Музей засновано в 1976 р. Спочатку він існував на громадських засадах, а з 1979 р. як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею. З 2003 р. отримав статус обласного комунального краєзнавчого музею.

Загальна площа музею — 877 м.
Експозиційна площа — 548 кв.м.
Фондове приміщення площею 110 кв.м.

Музей складається з таких структурних підрозділів:

  • історико-краєзнавчий музей,
  • музей Т.Г. Шевченка з картинною галереєю,
  • печера – музей трипільської культури Вертеба.

Музей знаходиться у центрі міста, має окремий будинок, колишній «Народний дім»

При музеї є наукова бібліотека, книжковий фонд якої налічує п’ять тисяч книг. При бібліотеці діє читальний зал.

Засновник —  Тернопільська обласна рада

Історико-краєзнавчий музей

Експозиція музею розміщена в просторих залах колишнього «Народного Дому» — будинку збудованого в 1908 р. Тематичні розділи розповідають про історію краю від найдавніших часів до наших днів. В окремому залі розміщено археологічний відділ. З 1991р. при музеї діє археологічна експедиція музею. Проведено розкопки на багатьох пам’ятках археології. Найбільше досліджено поселень трипільської культури. Матеріали з розкопок становлять основу археологічної колекції та експозиції музею.

За результатами науково — дослідницької роботи працівники музею публікують свої праці в наукових фахових виданнях України, Росії, Румунії, Молдови, Канади, Польщі.

В музеї проводяться наукові конференції. Деякі з них міжнародні. Зокрема в 1997р. — до 90-річчя від дня народження О. Кандиби, в 1999 р. з питань вивчення трипільської культури на базі печери «Вертеба» та ін.

Працівники музею постійно приймають участь в роботі вітчизняних та зарубіжних наукових конференцій.

Image

Музей з 1991 р. видає науковий журнал «Літопис Борщівщини». Вийшло з друку 10 випусків. У даному виданні, що має 100 сторінок, друкуються результати наукових досліджень з історії, археології, етнографії та ін. Журнал розповсюджується у всі великі бібліотеки України та деякі за кордоном.

Фондова збірка музею становить 13 тис. експонатів.

Найважливіші колекції:

  • археологічна (унікальні матеріали трипільської культури);
  • етнографічна (стародавні вишиті борщівські сорочки);
  • мистецька (твори українських художників, передані Міністерством культури України, твори місцевих художників);
  • нумізматична колекція та ін. В 1998 р. створено нову експозицію згідно сучасної концепції історії України.

В експозиції широко представлені етнографічні матеріали регіону. Зокрема колекція Борщівської чорної вишитої сорочки кінця XIX поч. XX ст. Експонуються також зразки народного лемківського одягу.

Оригінальними експонатами відображено події І та II світових війн.

Окремий розділ присвячений відомим митцям Я. Гніздовському та Л. Левивицькому, уродженцям нашого краю. Виставлені твори та особисті речі художників.

Завершується експозиція розділом «Вироби народних майстрів Борщівщини»

Печера – музей трипільської культури «Вертеба»

Відділ Борщівського краєзнавчого музею «Печера – музей трипільської культури Вертеба» знаходиться в однойменній печері, яка розташована за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте.

Подільські гіпсові печери не використовувалися людьми у стародавні часи. їх характерною особливістю є абсолютна відсутність культурного шару. Входи до них є надзвичайно складні і в давні часи були повністю закриті. Окремі підземелля стали відомими людям лише у XVIII-XIX ст. Переважну більшість печер було відкрито і досліджено в 1960—90 pp.

Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо відрізняється від інших своєю геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок доби енеоліту (IV-III тис. до н.е.). Відсутність аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, різноманітність і багатство археологічних матеріалів — все це визначає сталий науковий інтерес до даної пам’ятки.

Загальна протяжність підземних ходів печери Вертеба становить 8 км. Перша задокументована згадка про археологічне обстеження печери відноситься до початку XIX ст. У 1820 р. Нею зацікавився орендатор місцевого маєтку Я. Хмелецький. Він побував у підземеллі, виявив сліди вогнищ, череп’я, людські кістки, глиняний посуд. Перше археологічне дослідження тут здійснив у 1876 р. А. Кіркор. Він разом з С. Козібродським проникли через вузький отвір до печери. Оглянувши заплутаний лабіринт, А. Кіркор зробив докладний опис правої частини печери.

У 1890 р. дослідження продовжили члени Антропологічної комісії Краківської академії Г. Оссовський і Л. Сап’єга. Вони пройшли печерою в одному напрямкові 312 м, а потім ще 526 м, але кінця так і не досягли. За матеріалами майже трьохрічних досліджень Г. Оссовський склав досить точний план печери Вертеба.

Протягом 1898—1904 pp. і в 1907 р. археологічні розкопки проводив В. Деметрикевич. За кількістю і науковою вартістю знахідок печера Вертеба не мала собі рівних на Поділлі і тому її називали «Наддністрянською Помпеєю». Початково всі матеріали зберігалися в палаці Л. Сап’єги у селі Більче-Золотому, а пізніше їх вивезли до музеїв Кракова та Відня.

У 1928 р. О. Кандиба в трьох різних місцях печери заклав шурфи. Застосовуючи тут стратиграфічний метод, дослідник зафіксував два хронологічні горизонти трипільської культури, а також виявив значну кількість цінного археологічного та антропологічного матеріалу.

У 1956 р. науковий співробітник Львівського історичного музею І. К. Свєшніков заклав у печері на відстані 200 м від входу невеликий шурф.

Тернопільський спелеолог В. О. Радзієвський 1967 р. під час топографічної зйомки підземного лабіринту виявив у дуже віддаленій частині черепки горщика, покритті наростом гіпсових кристалів і керамічну фігурку бичка.

Починаючи з 1991 року археологічною експедицією Борщівського краєзнавчого музею здійснюються комплексні дослідження як самої пам’ятки так і прилеглої до неї території в радіусі 30—40 км.

В печері виявлено три локальні групи трипільської культури. Для верхнього шару характерна кераміка кошилівецького типу. В нижньому шарі представлена кераміка заліщицької групи. Виявлено також незначну кількість уламків посудин касперівської групи.

Виробничий інвентар представлений знаряддями, виготовленими з кременю, каменю, кості і металу. Основну масу знарядь праці складають крем’яні вироби. У печері виявлено кістки тварин, що використовувались у виробничих цілях. Серед знахідок привертає увагу значна серія з кістки і рогу.

Знайдено в печері амулет, вирізаний на кістяній пластині, пов’язаний з культом сонячного бика. Кістяна пластина (10 х 10 см) імітує голову бика з потужними рогами. Невеликі отвори по кутах означають очі і ніздрі. Отвір у самій верхній частині, призначений для підвішування і ношення амулета. Даний амулет аналогічний до виявленого в 1898 році у печері Вертеба археологом В. Деметрикевичем.

Велику групу знахідок складають керамічні пряслиця. Характерними для даної пам’ятки є пряслиця, виготовлені з уламків товстостінних посудин.

Мідні вироби представлені трубчатими бочковидними намистинами, мідною сокирою і одним шилом.

Окремі речі і об’єкти матеріальної культури досліджуваної пам’ятки в тій чи іншій мірі відображають ідеологічні уявлення древніх племен. Це, в першу чергу, антропоморфні і зооморфні глиняні фігурки, різного роду амулети.

Матеріали попередніх досліджень, а також сучасні результати дозволяють попередньо висловити припущення про функціональне призначення печери. Очевидно, що печеру відвідували люди лише в критичних ситуаціях, проте збиралися тут у великій кількості, можливо, цілим поселенням, але на короткий термін.

Велика кількість знахідок, а також, враховуючи унікальність природнього об’єкту, 5 жовтня 2004 р. в печері «Вертеба» створено перший в Україні підземний музей трипільської культури, який є відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею. Відвідувачі мають змогу здійснити мандрівку підземним світом печери, познайомитися з матеріалами оригінальних археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та п’ятьма скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері. Екскурсійний маршрут прокладений залами та коридорами печери на протязі 1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеомаршрут.

В лівій частині печери, біля екскурсійного маршруту розміщена «трипільська лежанка» – місце, де древні трипільці, можливо, здійснювали ритуальні обряди, або просто відпочивали. Вона являє собою обмостку з фрагментів мальованої трипільської кераміки обмащену і потім випаленою глиною.

В печері Вертеба проживає багато летючих мишей. Особливо їх багато в зимовий період. Вони зустрічаються по всій печері, але найбільші популяції — біля входу. Виділяють тут чотири види мишей, які занесені в Червону Книгу України.

Тут же на «Хатках» під час поглиблення печерних ходів виявлено культурний шар періоду трипільської культури. Відвідувачі мають змогу оглянути фрагменти керамічного посуду і майже цілий великий глечик.

Продовжуючи екскурсію правою частиною печери, натрапляємо на ще один археологічний розкоп. На ньому розчищено великі керамічні фрагменти зерновика, залишки вогнища, ріг тура, частина рогу оленя, невелика чашечка і майже ціла миска. Ці знахідки пролежали в печері понад 5 тисяч років.

Центральне місце експозиції музею займає діорама із скульптурами, що знаходиться в найбільшому залі печери ім. Леона Сап’єги. У глибині південно-західної частини залу розміщено скульптуру давнього трипільця, який виходить з темного ходу і несе невеликий глечик, а в лівій руці тримає факел, яким освічує собі дорогу. В західній частині залу сидить «древній майстер», який виготовляє кістяну мотику. Важливе значення в діорамі займає мальований трипільський керамічний посуд. Орнамент нанесений на посуд — аналогічний зразкам розпису на кераміці, знайденій під час розкопок трипільської культури в печері Вертеба. Кераміка представлена двома біноклевидними посудинами, п’ятьма великими зерновиками, чотирма мисками, п’ятьма середніми посудинами.

В невеликому залі «Кают – компанія» під час війни перебував штаб одного із загонів УПА. Тут же була підпільна друкарня, яка випускала листівки про тогочасні події. За спогадами місцевих жителів вже після війни тут було знайдено друкарську машинку і генератор.

В правій частині печерного району «Хатки» під час Другої світової війни проживали євреї, які переховувались від німців. Тут перебувало 65 чоловік. З того часу на «Хатках» залишились кам’яні перегородки, які розділяли різні сім’ї євреїв. Планується в підземному музеї створити розділ, який би розповідав про ту сумну сторінку історії.

Музей Т. Г.  Шевченка

Музей Т.Г.Шевченка є єдиним музеєм поета в Західній Україні. Ініціатором створення якого був М. Волошин (уродженець с. Худіївці Борщівського району). Музей складається з трьох залів.

В першому залі відображено дитинство Т. Шевченка. Тут показано родовід поета, макет шевченківської хати, відтворено селянський побут 19 ст. з допомогою характерних експонатів, які могли бути в кожній хаті того періоду. У вітрині експонуються книги, які читали в сім’ї: «Біблія», «Псалтир». На стіні – ікона Божої Матері, рушник з Черкащини. Окрасою залу є діорама «Мені тринадцятий минало», скульптура «Молодий Т. Шевченко» — робота кубинського скульптора Томаса Оліве, подарована музею автором.

В другому залі музею розповідається про Петербурзький період життя і творчості Шевченка. Експонується факсимільне видання першого випуску «Кобзаря» 1840 р. Про перебування поета на Тернопільщині свідчать 4 акварелі Шевченка про Почаївську Лавру (вдалі копії художника Г. Миколишина). В центрі його творча робота «Молодий Шевченко серед селян».

Третій зал відображає перебування Шевченка на засланні, смерть поета, вшанування його пам’яті. Експонується копія посмертної маски поета, виготовленої скульптором Клодтом (викладачем Петербурзької академії мистецтв). Особливої уваги заслуговує колекція «Кобзарів». Їх в музеї понад 300 одиниць. Серед них «Кобзар» 1860 p., виданий коштом Платона Семиренка, раритетні видання, що видавалися в Галичині та ін.

В 1993 р. при музеї відкрито картинну галерею. Тут виставляють свої роботи художники з різних міст України, а також влаштовуються виставки картин з фондової колекції, яка налічує біля 500 полотен відомих українських художників.

З 2001р. при музеї розпочало свою роботу творче об’єднання «Потік», до якого входять всі художники району. Кожного кварталу об’єднання влаштовує в музеї нову виставку своїх художніх робіт.

м. Борщів, 48702, вул. Шевченка, 9,

телефон/факс (03541) 2-16-92

e-mail: bormuseum@ukr.net

Працює щоденно з 9 до 18, неділя з 10 до 18, вихідний — середа.

 Директор — Сохацький Михайло Петрович

© 2020 Борщівська міська рада. Всі права захищено.