Image

Висічка

Село в трьох кілометрах на південь від Борщева. Принаймні, так стверджують карти. Насправді кілометрів з 4 буде - причому по будь-якому з двох існуючих шляхів. На вибір польова дорога, що починається за Верхняківцями, або через Борщів, а потім повз здоровезний став, на якому водяться чорні чаплі та догори до замку.
Надзвичайно мальовничі місця тут: вкриті лісами пагорби, Нічлава, озера... Хвилююче-хвилястий рельєф, а околиці найкраще роздивлятися з замкової гори - біля руїни костелу або поруч зі збереженим фрагментом східного муру.

Село розташоване на правому березі р. Нічлава (ліва притока Дністра), за 5 км від районного центру і 7 км від найближчої залізничної станції Борщів. Через село проліг автошлях Борщів-Заліщики. Географічні координати: 48° 47' пн. ш. 25° 59' сх. д. Територія - 2,38 кв. км. Дворів - 162. Населення - 554 особи (2014 р.).

На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 ст.

Перша письмова згадка - 1552 р. Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва); за іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".

У 17 ст. збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку - в'їзна брама. У 1672 р. укріплення захопили турецькі завойовники; незабаром поляки відвоювали фортецю. 1675 р. тут із залогою перебував Ян III Собеський. Наприкінці 17 ст. замок занепав.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 р., коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські. Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.

Від 1820 р. селом володіла М. Голейовська-Чарковсь ка. На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.

1880 р. у поміщицькій власності було: орної землі - 237 моргів, луків і городів -19, пасовиськ -123, лісів -171 морґ; у власності селян: орної землі - 292, луків і городів - 38, пасовиськ - 24 морги.

Image

Кількість населення: 1900 р. - 695 осіб, 1910 - 725, на ЗО вересня 1921 р. - 617 (123 двори), 1931 р. - 744 особи (162 двори).

У 1900 чи 1901 р. замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в'їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам'ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.

За польської влади у 1920-1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу Українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.

Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.

У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 р. село - під німецькою окупацією.

На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 - пропали безвісти.

У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки - члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх - невід.), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927-1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.

Збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю - шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів - 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка.

Є церква св. Миколая з дзвіницею (1763 p., реконструйована у 1954 p.; збереглася дерев'яна стіна давньої церкви), костел (19 ст.), капличка Діви Марії (1870 p.). Встановлено чотири символічних хрести на честь скасування панщини (1848 p., відновлений у 1989 p.), полеглим від епідемії тифу (1918 p.), "Парубоцький хрест" (відновлений у 1989 р.) і хрест на Хвалу Божу (1991 p.).

Споруджено пам'ятники М. Святій (1986 p., скульптор І. Козлик) і Т. Шевченку (1992 p., скульптор І. Мулярчук); "фігуру" Ісуса Христа (2005 p.).

Діють НВК ЗОШ 1 ст.-дитячий садок, бібліотека, клуб, фельдшерський пункт.

За переказами, до Висічки приїжджали брати Богдан і Левко Лепкі.

 

М.АРТЕМІВ-ВАСЮТА. В.БОЙКО. Н.МИЗАК. Б.ПЕТРАШ.

© 2020 Борщівська міська рада. Всі права захищено.