Image

ВЕРХНЯКІВЦІ

Відоме від 14 ст. За переказами, на місці нинішнього населеного пункту було с. Стефанківці. Під час епідемії чуми мешканці перебралися на горби (верхи). Поселення почали називати Верхні Кінці, звідси, ймовірно, пішла сучасна назва села.

До села належав хутір Стависько. Розташоване на берегах р. Нічлава (ліва притока Дністра), за 2 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Борщів. Через село проліг автошлях Коломия-Кам'янець-Подільський. Географічні координати: 48°48' пн. ш. 26° 00' сх. д. Територія - 2,3 кв. км. Дворів - 275. Населення - 654 особи (2014 р.).

 

Біля села виявлено пам'ятки черняхівської культури, поселення давньоруського часу (12 ст.). 1978 р. в урочищі Під млинами виявлено могильник із підплитовими похованнями, де знайдені бронзові прикраси, фрагменти золототканної парчі, крем'яні знаряддя, розмальовані черепки.

На 1880 р. у власності поміщиків Чарковських було 489 морґів орної землі, 84 - луків та городів, 114 – пасовиськ, 10 - лісу; селянам належали 1018 моргів орної землі, 110 - луків і городів, 102 - пасовиськ.

За австрійської влади діяла двокласна школа з українською, за польської - трикласна з польською мовами навчання.

Кількість населення: 1880 р. - 1027 осіб (207 дворів), 1900 -1326,1910 -1265,1921 р. -1071 (255 дворів), 1931 р. - 1262 особи (274 двори).

В УГА воював житель Верхняківців Данило Сельський.

Діяли: читальня "Просвіти" (від 1904 р.), створена з ініціативи місцевого пароха о. Петра Коцюби, філії "Лугу" та інших українських товариств, кооператива "Єдність" (об'єднувала 144 особи, голова - Михайло Мулик); працювала молочарня.

За сприяння місцевого осередку "Просвіти" у 1925 р. заснована бібліотека (в окремому приміщенні); тоді ж розпочато будівництво Народного дому, яке завершили в 1935 р.

Від 7 липня 1941 до 7 квітня 1944 р. село - під нацистською окупацією.

Image

На фронтах німецько-радянської війни у Червоній армії воювали мешканці Верхняківців, із них 55 загинули.

У національно-визвольній боротьбі загинули жителі села - члени і симпатики ОУН та вояки УПА: Михайло Гриців (1923 р. н.), Михайло Замосьний (1923 р. н.-дати смерті обох невідомі), Михайло Іванишин (1922-1944), Микола Кліщ ("Явір"; 1922-1945), Михайло Лукіян (1911- 1947), Василь ("Чайка"; 1926-1945), Йосип ("Воєвода"; 1918-1945), Степан ("Бір"; 1923-1945) та Янко (1919 р. н.-дата смерті невідома) Мойсеюки, Володимир Мулик ("Сірко"; 1921-1945), Данило Наконечний (1907-1944), Микола Сельський ("Олег"; 1923-1944), Петро Семків (1915-1944), Іван ("Грім"; 1921-1945) і Михайло (1923- 1944) Шутяки.

Під час голодомору 1947 р. померло багато мешканців села.

1948 р. організовано колгосп, його у 1950 р. приєднали до колгоспу м. Борщів.

Наприкінці 1950-х рр. село електрифіковано, 2002 р. - газифіковано.

Є церква Преображення Параскеви (1898 р., мурована), римо-католицька каплиця св. Антонія (1922 р), "фіґура" Матері Божої; встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848 р., відновлений у 1991 р.); споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968 р., скульптор Н. Золотухін); насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992 р.).

Діють навчально- виховний комплекс "ЗОШ 1 ступеня-дитячий садок", бібліотека, клуб; фельдшерський пункт, приватні підприємства - TOB із виробництва газованої води "Пром-Дорекс", ПАП - "Ірина" й "Діалог", СФГ "Марічка".

Н. МИЗАК,\Б. ПЕТРАШ\

СТАВИСЬКО - хутір, приєднаний до с. Верхняківці; розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі було 6 дворів (28 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Верхняківці.

Г. ІВАХІВ

© 2020 Борщівська міська рада. Всі права захищено.